Історія Сасівської школи
Довгий час на Підкарпатті освіту здобути можна було в монастирських чи латинських школах католиків, кількість яких значно зросла в ХV- ХVІ ст.
У освітніх закладах навчалися переважно німецькі переселенці.
Значний крок вперед у розвитку освіти на Підкарпатті зробили парафіяльні школи . Вони з’явились у містах і містечках окремих великих селах, де зосереджувалась значна кількість ремісників і торговців.
Парафіяльні школи знаходилися під наглядом церковних управ. За Марії _ Терезії вийшов закон, у 1777р. було введено три типи шкіл: для сіл – однокласні церковно – приходські з одним учителем, для селищ – трикласні з двома вчителями, для міст – з трьома вчителями.
У 1868р. прийнято закон згідно якого в Угорщині та приєднаних до неї провінціях вводилось обов’язкове ( безкоштовне0 навчання дітей віком від 6 років. Законом передбачалося 3 типи початкових шкіл: державні, церковні та приватні. Через відсутність дітей у школі на батьків накладався штраф у розмірі від 50 геллерів до 4 форинтів. На той час сума для селянина чимала. Після чотириразового штрафування піднімалось питання про призначення для дитини спеціального опікуна.
Після утворення Австро – Угорської монархії активізувалася політика мадяризації русинського населення. Оскільки єдиною державною мовою була проголошена угорська, почали закриватися українські школи. Усього протягом 1875 – 1895рр. закрили 239 українських шкіл, натомість почали діяти школи з угорською мовою навчання.
В середині ХІХст. Було відкрито першу школу в с. Сасово, вона була побудована на прилеглій до церкви території, а звідси і назва « церковна школа». Будинок складався із двох кімнат, де могли займатися 120 учнів. Дітей навчало 2 вчителів – це дяк від греко- католицької церкви та державний учитель.
Дівчата навчались окремо від хлопців. Юнаків навчав дяк, а дівчат – вчитель, який мав відповідну освіту. За релігійною ознакою поділу дітей у школі не було. Один учитель навчав одночасно учнів 1 – 3 класів в одному класі.
В 1901 році побудували нову школу з двома класними приміщеннями і двома кімнатами для вчителів.
Стіни були зроблені з самату там цегли, покрили її черепицею. Довжина сягала 30м. ширина 8 метрів, висота – 3 метри. Тепер вже до школи могло ходити 160 дітей, а ще 50 – залишались без місця.
В селі станом на 1902р. було 340 хат, 32 – римо – католики. 1411 – греко – католики, 2 євангелісти, 8 реформаторів. 221 іудеї. 210 дітей шкільного віку.
Через це почали домовлятись про будівництво державної початкової школи. На це село пообіцяло 5% шкільного податку і, дякуючи цьому, могли почати будівництво з позичених грошей.
У 1907 році міністр освіти Угорщини Аппоні видав наказ про повну заборону усіх без винятку руських навчальних закладів (початкових і середніх). Цей період тривав до 1919 року, коли Підкарпатська Русь була включена до складу Чехословацької Республіки. У Сасівській школі навчання теж велося угорською мовою.
З 1880 по 1902 рр. в школі працювали вчителями в хлопців:
1. Добра Онтол – 1880 - 1881рр.
2. Шепег Бийло - 1881 – 1883рр.
3. Лендел Габор - 1883 – 1885 рр.
4. Шароді Ласлов – 1885 – 1902рр.
Дівчат вчили:
1. Шароді Ласлов – 1880 – 1885рр
2. Лендел Габор - 1885 – 1894рр.
3. Сітовській Шандор – 1894 – 1902рр.
Всі вони мали відповідну освіту.
Кількість учнів школи з 1880 по 1902рр.
Навчальний рік Хлопці Дівчата Разом
1880/1881 65 49 114
1881/1882 49 56 105
1882/1883 52 49 101
1883/1884 63 57 120
1884/1885 61 78 139
1885/1886 74 56 130
1886/1887 54 49 103
1887/1888 49 56 105
1888/1889 66 45 111
1889/1890 68 41 109
1890/1891 68 41 109
1891/1892 70 46 116
1892/1893 74 47 121
1893/1894 76 48 124
1894/1895 84 86 170
1895/1896 73 78 151
1896/1897 72 83 155
1897/1898 70 83 153
1898/1899 58 75 133
1899/1900 81 98 179
1900/1901 86 92 178
1901/1902 92 88 180
У 1919 – 1938рр. чеський уряд приділяв велику увагу справі народної освіти. Уже наприкінці 1920р. на Закарпатті працювали 475 початкових народних шкіл, в т. ч. 321 школа з українською мовою навчання.
Серед початкових шкіл було 211 державних, 16 – общинних, 248 – парафіяльних.
За законом у початкових класах навчали безкоштовно, проте батьки учнів заготовляли дрова для школи, відробляли на церковних полях.
Народна школа – шестикласна початкова державна школа , що функціонувала в Підпаркатській русі з кінця ХІХст. До 1945р. Тут учні повинні були оволодіти законом Божим, русинською мовою, математикою, природознавством, географією , історією, сільським господарством, рукоділлям, народною кулінарією(для дівчат). Навчання розпочиналося о 7 годині місцевого часу молитвою « Отче наш».
В 30 – х роках початкові школи перетворено у восьмикласні. У навчальних закладах дорадянського періоду знання оцінювались так: «1» - дуже добре, «2» - добре, «3» - відповідно, «4» - менше відповідно, «5» - не відповідно.
Після окупації Карпатської України угорцями, в 1939 році, у школі було відкрито угорський клас для учнів 5,6,7 класів. Після о біду хлопці навчались військовим вправам та командам угорською мовою. Це був допризовний резерв армії.
Принципові зміни в народній в народній освіті стали з приходом Радянської влади і почалися з відокремлення школи від церкви, церкви від держави.
Уже на початку 1945р. відділ НРЗУ в справах освіти розробив і затвердив нові навчальні плани, в яких не передбачалося церковні дисципліни.
Ще 19 листопада 1944 року на 1-й конференції КПЗУ було поставлене питання про забезпечення безплатного навчання в початкових та середніх школах, про перебудови системи освіти за взірцем радянської школи.
У Сасові розпочали з націоналізації церковної школи, яку передали державі.
1 вересня 1946 року в селі відкрито семирічну школу, першим директором якої був Грицак Михайло Андрійович, за фахом історик. Школа складалася з трьох корпусів ( колишня церковна, алумська школа і корпус де зараз пам’ятник «Пресвята Діва»), відстань між якими становила 250 – 300 метрів.
В 60 – хх роках побудували ще один корпус – Кірикова школа.
Протягом 1944 – 1950рр. із різних областей Росії та країни у школу прибуло 15 педагогів. Рівень писемності населення села був низьким. Більшість населення була безграмотна, переважна кількість із них, навчались 1 – 2 роки, а потім ішли допомагати своїм батькам в сільському господарстві, а бідніші йшли в найми. За даними класних журналів за 1944 рік нараховувалось 366 учнів. З них до наступного класу було переведено 141 – решта залишилось на повторний рік. Така картина успішності повторювалася з року рік. Діти бідняків часто залишалися узимку вдома через нестачу взуття та одягу.
Згодом відкрито бібліотеку при школі, бібліотекарями працювали - Марія Михайлівна Деяк, Галина Василівна Шемет, Іван Омелянович Бідзіля.
У 1984 році завершено будівництво нової школи, площа якої становить 4 га. Школа розрахована на 420 учнів.
При школі працював консультаціонний пункт Виноградівської заочної середньої школи.
У 2001 році Сасівську дев’ятирічну школу реформовано на ЗОШ І – ІІ ст.
На 2011р. у Сасівській школі працюють 32 учителі, які мають вищу та педагогічну освіту.
Директори Сасівської школи:
1. Грицак Михайло Андрійович
2. Селеші Євген Іванович
3. Богаш Іван Іванович
4. Данко Галина Василівна
5. Богаш Ганна Михайлівна
6. Дусин Михайло Михайлович
7. Гал Михайло Іванович
8. Русінко Василь Миколайович
9. Комар Віра Михайлівна – з 2010 року по теперішній час.